До "Писем из деревни" російського поміщика, а в минулому хіміка Олександра Енгельгарта доля була доброю - епістолярні есе 70-х років ХІХ століття пережили всі російські режими. "Листи" видавали, читали соціологи та історики.  Секрет добірки, що вперше побачила світ в "Отечественных записках" - у вмінні побачити та правдиво розповісти про побут ( Read more... )

Знайомство з романом молодого львівського прозаїка Богдана Коломійчука "Людвисар" почалося півтора роки тому на фейсбуку, де автор демонстрував книгу в дзеркалі, на фоні власних тілес в стилі гарного мужичка Адама Жоржевича. Тим більше цікаво, наскільки відповідає текст манері авторської самоподачі.

"Людвисар. Ігри вельмож" належить до " ( Read more... )

Читання романів Барнза для мене сходинки - з милої  "Англії, Англії" до сильної "Історії світу в 10 1/2 розділах". Від останнього роману "Передчуття кінця" чекав нової вершини - а вийшло на одну донизу.

"Передчуття" починається як типово англійський роман - четверо хлопців з приватної школи, неспішні філософські дискусії та проблеми юнацької ( Read more... )

Колись давно Ява та Павлуша, тореадори з придніпровського села, спробували розрити козацьку могилу прадіда Карафольки, щоб знайти його шаблю. Привид сотника Гаркуші виявився передбачувато мстивим, і, набравшись за 40 років сили, почав гадити українській дитячій літературі. Інакше чим пояснити, що з проміжком у кілька років вийшло дві книги, у яких ( Read more... )

Здавна люблю Пелевіна за вміння плести дотепну сатиру на сучасне суспільство. "Бетмен Аполло" (2013) - одинадцятий роман у Віктора Олеговича, і, як видається, один із найслабших.

"Бетмен" продовжує сюжет і світ Empire V - роману 2006 року, де автор безжалісно пройшовся по міфології "офіс-інтелігенції" з її наївним світоглядом гламуру та дискурсу ( Read more... )

Після прочитання "Найкращого сищика імперії" Владислава Івченка, де все дуже сумно з фактажем та духом часу, я почав рити тему межі ХІХ-ХХ століть. Перечитав чимало, буду потроху писати по суті.

Канкарович (скачати) - друга прочитана книга по темі на межі минулих століть, уже був Іоганн Блох з його "Історією проституції" (1913). Автор - ( Read more... )

Любко Дереш небезпечно наближається до нестаріючого образу Андрєя Губіна української літератури. Нова книга «Миротворець», усупереч обіцянкам показати «іншого» автора, засвідчила, що вийти з орбіти тінейджерського мислення непросто, навіть замахнувшись на складні теми ( Read more... )

От шо буде, єслі про мужчину усі знали, шо він кривий, чи горбатий, чи якийсь, а потом він рєзко усіліями ескулапов вилічиться, і стане обичним, тоїсть ніяким? Раньше йому і стул подавали, і до успєхов относились душевно, а січас - ну такий як усі, якшо не хужіший..."Хрустальна свиноферма" від іронічного прозаїка Михайла Бриниха - продовження його ( Read more... )

Медіапростір розміняв поняття "справжньості" та "традиційності" на рекламні переваги йогурта чи туристичної принади. Що залишиться, якщо розвалини античних міст перестануть говорити голосом гідів і загублять рекламні проспекти? І навпаки - а якщо скопіювати знакове місце, як "Давида" на площі чи каріатид на Ерехтіоні? Букерівський лауреат Джуліан ( Read more... )

Що ми знаємо про Туреччину?
Про Туреччину ми знаємо мало!
Знаємо от пахлаву, знаємо Роксолану
(майже за Маяковським)
Незважаючи на географічну близькість та шалену популярність як місця відпочинку, про історію Туреччини ми знаємо мінімум. Точніше, знаємо зі школи, що козаки писали листа і навіть плавали до проклятих басурман і визволяли бранців, а ( Read more... )